Біг з перепонами: чи вдалося дітям повчитися під час карантину

Фото: EPA/UPG


Наздогнати все


Місто Чортків на Тернопільщині потрапило до червоної карантинної зони з першого вересня. Це означало, що заклади освіти мали бути зачинені. Тому діти до школи не пішли — літні канікули подовжили на два тижні. 14 вересня школярі розпочали дистанційне навчання, оскільки місто все ще перебувало в червоній зоні. Так тривало кілька тижнів.

Об этом сообщает Политика


У родині Лесі троє дітей: третьокласник Павлик, першокласник Дмитрик і маленька донечка Настя, яка ще ходить до садочка. Коли оголосили, що школи не запрацюють першого вересня, родині довелося купити комп’ютер, хоча вони не планували цього. У навчання дітей впряглися всі: і вчителі, і батьки, і бабуся.


— Як це відбувалося? Павлик вчився в навушниках за комп’ютером. У їхнього класу є друковані зошити, тому із завданнями для дітей учительці було простіше. Я з Дмитриком на руках допомагала йому, бо це ж тільки перший клас, — пригадує Леся. — Дітям ніби подобалося навчання, але у класі Павлика вчителька не встигала подивитися, хто що пише в зошиті, не було можливості опитати всіх, адже занять всього два по сорок хвилин з перервою. Решта — на доопрацюванні з батьками. Тобто ми або бабуся мали полишити свої справи, десь подіти ще молодшу дитину і вчитися з дітьми.


Павлик під час онлайн-навчання у травні, 2020
Фото: надано Лесею
Павлик під час онлайн-навчання у травні, 2020

Тільки в жовтні діти Лесі пішли до школи на очне навчання. Однак постійні карантинні зміни вибивали з ритму всіх. Дітей троє, тож треба було слідкувати за кількома батьківськими чатами одночасно. Спершу груп подовженого дня не було – доводилося забирати дітей зі школи, а розклад постійно змінювався. Для школярів, особливо молодшого Дмитрика, це також був стрес, адже потрібно було запам’ятати, о котрій закінчуються уроки. Деякі класи, де в учнів діагностували ковід, знову почали повертатися на дистанційне навчання. Леся каже, що за звичайних умов після літа буває важко увійти в шкільний ритм, але цьогоріч було по-особливому складно — діти швидко втомилися. Крім того, оскільки на початку навчального року Чортків був у «червоній зоні» й учні не ходили до школи кілька тижнів, то осінніх канікул не було. Леся влаштовувала спонтанні вихідні, аби діти могли перепочити.


Фото: EPA/UPG


На початку вересня LB.ua розбирався, як київські школи пристосовувалися до нових графіків, схем харчування в їдальнях, карантинних правил, про що можна почитати в тексті «Нова карантинна школа: як київські учні навчаються в умовах пандемії». Тоді батьки та громадські активісти відзначали позитивні зміни, як, наприклад, уроки на свіжому повітрі, індивідуальні ланч-бокси, додаткове провітрювання тощо. Однак і тоді не всім батькам вдавалося підлаштуватися під нові розклади та організаційні зміни.


Школи, які все ж відкрилися у вересні, обирали різні зміни, деякі класи чергували очне і дистанційне навчання тощо. Це створювало додаткове навантаження на батьків, оскільки під час уроків вдома вони по суті мали виконувати функції навчальних асистентів. Навесні в МОН запевняли, що учні зможуть заповнити прогалини в знаннях восени. «Безперечно, на початку наступного навчального року, у вересні, необхідно буде діагностувати ситуацію з учнями щодо засвоєного матеріалу, — говорила тодішня виконувачка обов’язків міністра освіти, а нині заступниця міністра Любомира Мандзій. — Але наголошую на тому, що структура навчального року має бути збережена».


Любомира Мандзій
Фото: galinfo.com.ua
Любомира Мандзій

— Якщо ми щось пропустили, то зараз це дуже відчувається, особливо у грудні, коли вже почалися контрольні, — продовжує Леся. — Навесні Дмитрик і Настя ще були в садочку, а отже сиділи дома, бігали, скакали. А Павлик був у другому класі і мусив з усім цим учитися. Він потребував допомоги часто, а нам з татом з трьома дітьми це не завжди вдавалося дати. Учителька заспокоювала, що ми матимемо ще час влітку, що повторимо матеріал восени. Але у вересні ми прогуляли два тижні, потім знову було дистанційне. Комусь вдалося наздогнати. Нам, чесно скажу, що ні.


А що знання?


Про негативні впливи, які може мати карантин на освітній процес, у ЮНЕСКО попереджали ще навесні. До найбільших ризиків належали тиск, стрес, відсутність підготовки в батьків і вчителів до дистанційного навчання, економічні втрати, труднощі з оцінюванням знань і багато іншого. Перш за все це стосувалося багатодітних сімей, матерів-одиначок тощо. Тоді ж навесні Державна служба якості освіти опитувала батьків, учителів і директорів шкіл стосовно їхнього ставлення до дистанційного навчання. 38% батьків стверджували, що навчальне навантаження збільшилося, а 46% опитаних учителів відповідали, що з початком карантину вони почали витрачати більше часу на підготовку до проведення занять. Тож не дивно, що лише 9% опитаних ДСЯО батьків у серпні стверджували, що запровадили б у школі дистанційне навчання, якби мали таку можливість — більшість чекали на очне повернення дітей у школи, хоча б частково.


Однак зміна форм навчання, зокрема постійні нециклічні переходи на дистанційку, може вплинути на освітні результати. Наприклад, за оцінками дослідників і дослідниць із Франції, з Італії та Німеччини, щотижневе погіршення в навчанні внаслідок переходу на віддалений формат коливатиметься в межах від 0,82% до 2,3% від стандартного відхилення, що може позначитися на результатах тестувань, йдеться у звіті аналітичного центру Cedos.


Фото: EPA/UPG


Наприкінці серпня Державна служба якості освіти провела опитування щодо готовності шкіл до нового навчального року. 66% батьків і понад половина опитаних учнів вважали, що під час дистанційного навчання погіршилася якість знань, хоч станом на квітень 2020 року про це заявляли лише 14% опитаних дітей. Щоб зрозуміти, чи дійсно це так, потрібні дані масштабних освітніх досліджень. В Україні проводять лише два із тих, які могли б допомогти зрозуміти, наскільки карантин вплинув на навчальні досягнення учнів: Моніторингове дослідження якості початкової освіти (МДЯПО) та міжнародне дослідження PISA. Утім за останні пів року не проходило жодне.


— Якби в нас уже була налагоджена система моніторингу, а учні були б навчені проходити тестування онлайн постійно, то проблеми не було б, — пояснює заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко. — Питання навіть не в тому, як запропонувати брати участь у дослідженні, коли частина шкіл перебуває на дистанційці. А в тому, що потрібні алгоритм участі та інструменти. А це не швидко розробляється.


Тетяна Вакуленко каже, що пілот PISA і МДЯПО заплановано таки проводити у 2021 році. Однак з огляду на те, що потрібен час на опрацювання даних і створення звітів, результатів слід очікувати не раніше ніж 2023 року для PISA і 2022 року для МДЯПО.


Єдиним щорічним освітнім вимірюванням, за результатами якого можна буде дізнатися швидше, як карантин вплинув на результати учнів, є ЗНО. Однак Тетяна Вакуленко пояснює, що ЗНО не об’єктивний критерій для цього.


Тетяна Вакуленко
Фото: bigmir
Тетяна Вакуленко

— Оскільки минулоріч обов’язкова ДПА у формі ЗНО була скасована, ми маємо дані лише тих, хто вступав до вищих навчальних закладів, — каже вона. — Під час вступу учасники обирають тільки ті предмети, які їм потрібні. Наприклад, якщо ми говоримо про математику, то її складають вступники на математичні спеціальності. Учасники з різною метою приходять на ЗНО, тому результати можна порівнювати тільки локально. Наприклад, якщо взяти одну школу, де минулого року було 100% учнів, які всі успішно подолали поріг і отримали оцінки від 160 до 200, то результати можна порівняти з цьогорічними. Але без існування спеціальної системи відстеження характеристик закладу освіти і відстеження, хто від школи бере участь у ЗНО, таке порівняння в межах цілої країни неможливе.


Пристосування до змін


Тим часом майбутні абітурієнти звикають до нових форм освіти. Клас Іванни вийшов на очне навчання першого вересня. Дівчина вчиться в 11 класі звичайної сільської школи на Житомирщині. Через виявлені випадки захворювання на ковід у листопаді середні та старші класи на пару тижнів перейшли у дистанційний режим. Однак осіннє онлайн-навчання вже відрізнялося від весняного локдауну, адже і вчителі, і учні були до цього готові — налагодили уроки в Google Classroom, був сталий зв’язок з викладачами, розклад занять не відрізнявся від звичного.


— Загалом у нас клас розділився на два табори: хтось вважає, що дистанційка – дуже хороший варіант, хтось каже, що краще ходити до школи, — ділиться Іванна. — Я належу до першого табору. Мені подобається навчання дистанційно, адже не потрібно витрачати час на те, щоб ходити безпосередньо у школу. Я можу прямо на уроці зробити і класну роботу, і домашню, та й бути вільною. До ЗНО так готуватися набагато легше.


— Я спостерігала за дітьми, які закінчували школу влітку 2020-го, і думала, як же їм не пощастило. А цього року не пощастило вже нам. Я боялася дистанційного навчання у випускному класі, адже він найвідповідальніший, — зізнається мама Ксенія. — Але я не помітила, щоб у неї якось змінилися оцінки. На дистанційному навчанні в Іванни з’явилося більше часу для саморозвитку, наприклад для малювання. Вона краще все встигає. Можливо, для 11 класу так навіть краще, а можливо, нам пощастило, адже школа невелика і вчителі можуть приділяти час усім випускникам.




На початку листопада ДСЯО знову провела опитування, щоб оцінити рівень задоволеності учнів, батьків, учителів і працівників шкіл організацією та якістю дистанційного навчання. У ньому загалом взяли участь більш ніж 34 тисячі респондентів. На запит LB.ua служба надала попередні результати. Кожен другий респондент вважає, що якість освіти в школах значно покращилася порівняно з минулим періодом дистанційного навчання. Більш ніж половина учнів і 45% учителів зазначили, що освітні результати також покращилися в новому навчальному році, що відзначила і третина опитаних батьків. Водночас 37% різниці в освітніх досягненнях дітей порівняно з минулим роком не помітили.


Щоб зрозуміти, що насправді відбувається у школах, ДСЯО проводить інституційні аудити. У схеми проведення таких перевірок на початку нового навчального року включили окремі пункти, що стосуються дистанційного навчання та дотримання карантинних норм.


— У 2020 році ми планували провести 101 інституційний аудит, однак у першому півріччі школи фактично не працювали, — пояснює голова ДСЯО Руслан Гурак. — Під часу аудиту експерти оцінюють процеси в чотирьох сферах: навчання учнів, робота вчителів, забезпечення освітнього середовища та управлінської діяльності, після чого надсилають школам свої висновки та рекомендації. В умовах карантину ми також дивимося, що зроблено, щоб діти та вчителі були в безпеці, чи використовуються ЗІЗ і як саме. Ми усвідомлюємо також, що деякі класи можуть бути на самоізоляції, тому експерти звертають увагу, чи не відстають ті учні, які навчаються дистанційно, чи немає розриву між дітьми одного віку, які навчаються в різних класах тощо.


Голова Державної інспекції навчальних закладів Руслан Гурак
Фото: sqe.gov.ua
Голова Державної інспекції навчальних закладів Руслан Гурак

Оскільки дані ДСЯО лише попередні, то поки що складно говорити, скільки учнів, учителів і батьків були не задоволені навчанням у цьому півріччі. Адже частина шкіл, особливо у селах і малих містах, не має доступу до швидкісного інтернету, викладачі досі не отримали чітких рекомендацій і вимог до організації процесу дистанційного навчання, їм не виплачують жодних надбавок за перехід на онлайн-формат, попри те, що це забирає значно більше часу на підготовку до занять, а значні допоміжні функції так і лежать на батьківських плечах.


Залежність від людськості. Як школа справляється з викликами карантину та онлайн-освіти


Тим часом у Міністерстві освіти і науки пропонують школам продовжити шкільні канікули на час січневого карантину. У листі до керівників місцевих департаментів освіти МОН просить навчальні заклади «вжити всі можливі і невідкладні заходи» для організації дистанційного навчання. При цьому жодних нових рекомендацій, окрім використання платформи «Всеукраїнська школа онлайн», міністерство не дає.


— Я не можу максимально включитися в їхнє навчання, — зізнається Леся. — Хоч і до карантину мала дистанційну роботу, але навесні попросила давати мені менше роботи. Під час дистанційного навчання діти були вдома. І я постійно мусила їх погодувати, розборонити, якщо вони посварилися, десь поприбирати. Плюс стрес через ковід, адже щойно з’явилися якісь соплі — зразу хвилюєшся. Одна вчителька старшої школи і мама двох учнів про онлайн-навчання казала так: «Мені як учительці дистанційка — нормально, але як мамі двох маленьких школярів — то капець».


Леся із синами Дмитриком і Павликом
Фото: надано Лесею
Леся із синами Дмитриком і Павликом

Джерело статті: “https://lb.ua/society/2020/12/24/473166_big_z_pereponami_chi_vdalosya_dityam.html”